SOLI DEO HONOR ET GLORIA (taras_palkov) wrote,
SOLI DEO HONOR ET GLORIA
taras_palkov

Єгипет християнський – 3. Коптський квартал і Коптський музей



Минулого разу я розповідав про відвідини мусульманської частини міста під час одноденної подорожі до Каїру. Сьогодні ж розповім про Старий Каїр чи Коптський Каїр. Чому Старий Каїр? Справа в тому, що до VІ ст. від Р.Х. Каїру як такого ще не існувало; на місці міста стояла лише римська фортеця, яку називали Вавилоном в Єгипті. Побудована вона була для захисту переправи через Ніл на шляху між древніми єгипетськими містами Геліополем і Мемфісом. Розбивши табір біля стін фортеці і побудувавши поруч столицю, арабський завойовник Амр ібн ель Ас визначив місце для заснування майбутнього Каїру. Ця старовинна частина міста, основу якого становить Коптський квартал з багатьма церквами, тепер називається Старим Каїром (Міср ель-Кадіма). Щоправда, близько 700 років тому Ніл змінив русло і нині Коптський квартал розташований дещо віддалено від сучасного русла ріки.


Добиратися до Коптського кварталу найкраще на метро. Станція Мар Гіргіс знаходиться безпосередньо в християнському кварталі Каїру. Їхати від центру міста на площі Тахрір (станція Садат). Усього три зупинки без пересадок і ви потрапляєте в саме яблучко, вийшовши з перону на вулицю.
Тут ви одразу побачите величезну споруду церкви св. Георгія (св.Юрія). Фото  зроблене вже в розпал дня, а о 7 ранку (час мого прибуття) людей на вулиці майже не було.



Церква св. Георгія відносно нова, походить лише з початку ХХ ст. Тут знаходиться Каїрська резиденція грецького Олександрійського Патріарха. Іноді в мережі пишуть, що це коптська церква; насправді ж це помилка. В плані церква повторює округлу башту римських воріт І ст. від Р.Х., на яких вона була побудована.
Всередині церкви я не був, нічого цікавого там немає.
А це вхідна брама, що веде до т.зв. Висячої церкви. Хто би міг сказати, дивлячись на оздоблення фасаду, що всередині християнський храм...



Правда, якщо уважно пригледітися до декору фасаду, то можна побачити між орнаментами хрести.







В Висячу церкву я в такий ранній час не потрапив. «Приходьте після 10», – сказав мені прибиральник, який пізніше, коли я прийшов вдруге, «перевтілився» вже в охоронця. «Так пізно?» – подумав я. Річ у тім, що «життя» в кварталі починається лише після 9.00, коли біля всіх церков встановлюється озброєна охорона, щоб (не дай Бог) не сталося терористичних актів.
Тож я змушений був почекати до 9.00. За той час «розправився» зі своїм готельним брекфест боксом і відвідав мечеть Амра. Неподалік мечеті і в безпосередній близькості до кварталу поруч розташовані ще кілька церков, з яких найвідомішою є церква св. Меркурія. Але тільки-но я до неї підійшов і зробив ось це фото,



як на мене буквально напали місцеві охоронці, заборонивши подальше фотографування і вимагаючи документи. Через кілька хвилин (дещо заспокоївшись) вони провели під своїм безпосереднім наглядом для мене міні-екскурсію по розташованих тут церквах. У силі фото я переконався по приїзді. Оскільки мені заборонили фотографувати як зовні, так і всередині, то нічого з побаченого я вже не пам’ятаю. На жаль…
До речі, такого роду перевірки, можливо в більш спокійнішій формі, тривали і далі при вході у всі церкви кварталу, синагогу і коптський музей. Я для охоронців був підозрілим одиноким туристом, який з’явився в самісінький ранок, обвішаний різним незрозумілим причандаллям (можливо вибухівкою) і при цьому видавався більш подібним на місцевого мешканця, ніж на туриста. Для прикладу групою японців чи китайців, яка з’явилася в кварталі в сам полудень, ніхто так і не зацікавився.
Добре пофотографувати, хоч, в основному, і не з штативу, мені вдалося у церкві св. Сергія і Вакха, розташованій у самому серці Коптського кварталу, що представляє собою суцільне мереживо вузьких вуличок.
Наприклад таких.



Чи таких.



Заблукати важко, бо є чіткі вказівники.



Усі давні церкви Коптського кварталу малоцікаві зовні (знаменита Підвішена тут виняток) і в кадр не уміщаються. Зовні я їх тому не фотографував. На цю малопомітність є своє пояснення – «напівпідпільне» існування коптського християнства в оточенні не завжди дружнього ісламського світу.

Церква св. Сергія і Вакха – найвідоміша в Єгипті. Своєю славою зобов’язана широко розповсюдженому переконанню, що під час втечі в Єгипет Святе сімейство переховувалось в печері саме на цьому місці.
В нартексі церкви розташовані мощі мучеників Сергія і Вакха, що постраждали в Сирії при римському імператорі Максиміні. Мощі святих копти традиційно обертають в червоний оксамит і покривають зверху поліетиленовою плівкою, яку натирають пахнющою олійкою.



В нартексі можна також побачити ось таку хрещальну купіль, яка походить аж із ІV ст!!!



Інтер’єр коптського храму для людини візантійського обряду, не кажучи вже про римо-католиків, досить незвичний. Але при тому цікавий.



Прекрасний чудовий іконостас (ХІІ-ХІІІ ст.) храму, інкрустований пластинами зі слонової кістки і ебенового дерева.





По периметру церкви розвішені старі ікони, більшість з яких датується ХVІІІ ст.



Ось ікона «Втеча в Єгипет».



Над вівтарним престолом підноситься дерев’яний балдахін з металевим куполом на чотирьох опорах. Він розташований над тим місцем, де переховувалось Святе сімейство.

Спустимося у крипту-печеру. Можна сказати, що мені пощастило, бо ще кілька років тому вона була затоплена ґрунтовими водами і доступ сюди був неможливий.



Охоронця тут не було і для фото пригодився штатив. Це єдине фото у кварталі, де мені пощастило його застосувати.

Наступна точка відвідин – церква св. Варвари, споруджена в ХІ ст. на місці ранішої церкви на честь св. Кіра і св. Іоанна. В церкві зберігаються мощі храмової святої та інших святих. Відомо, що св. Варвара жила в ІІІ ст. і була дочкою купця, який убив її за те, що вона намагалась навернути його в християнство.
Саме тривала літургія. Часу особливо не було, але я затримався на кілька хвилин, щоб відчути її дух й навіть зняв невеличке відео.



Як бачите, єгипетські християни стоять у церкві традиційно: ліворуч – чоловіки, праворуч – жінки.
Літургія у коптів має свої особливості. Ось деякі, як на мене, важливі відмінності.
В коптському обряді служиться три літургії: в звичайні дні – літургія св. Василія (вона суттєво відрізняється від тієї, яку знаємо ми); в святкові дні – літургія Григорія Богослова; і в період Великого і Різдвяного постів – літургія Кирила Єрусалимського.
Коптська літургія має аж чотири (!) читання: 1-ше зі св. Павла, 2-ге зі соборних послань, 3-тє – з Діянь Апостольських, і 4-те – зі св. Євангелія.
Після поцілунку миру віруючі злегка доторкаються один одного долонями, цілуючи власні пальці.
При читанні «Отче наш» віруючі піднімають очі і руки вгору.
В Велику суботу читається повністю книга Одкровення Іоанна. Більше ні в якій церкві її не читають!!! При цьому запалюється сім лампад з єлеєм, а всередині ставиться хрест, оскільки цифра сім не раз згадується в цьому читанні. Після закінчення служби священик помазує віруючих спеціальним «єлеєм Одкровення».

Гордістю церкви, як і церкви св. Сергія і Вакха, є різьблений іконостас з тонкою інкрустацією слоновою кісткою. Верхній ряд іконостасу творять ікони 1750 р.



Неподалік церкви розташована синагога Бен Езри – найстарша синагога Каїру. Вона була збудована в ІХ ст. і перебудована в ХІ ст. Авраамом Бен Езрою, равином Єрусалиму. За переданням на тому місці, де нині розташовується синагога, раніше стояв храм пророка Єремії. Інший переказ стверджує, що саме тут дочка фараона знайшла Мойсея в очереті. Та найбільш відома Бен Езра тим фактом, що тут, в її генізі (скарбниці синагоги) в ХІХ ст. виявили 250 тисяч листів і документів, що охоплюють період понад тисячоліття (з кінця IX по кінець XIX ст.) дивом уцілілих завдяки напівпустельному клімату Фустата. Серед скарбів Каїрської генізи і єврейсько-хазарське листування, Кембриджський документ, Київський лист, стародавні фрагменти Корану і священних текстів іудаїзму, а також Книга премудрості Ісуса, сина Сираха.
Зовні синагога не предтставляє, як і церкви кварталу, нічого особливого, а отїї  інтер’єр надзвичайно цікавий, але на жаль фотографувати суворо заборонено. Та на щастя я знайшов кілька фото інтер’єру в мережі.

https://www.memphistours.co.uk/Egypt/Egypt-Travel-Guide/Cairo-Attractions/wiki/Ben-Ezra та
http://www.innovationation.co.il/egypts-jewish-community-is-vanishing-but-jewish-history-in-cairo-is-revived/





Усі складові елементи, характерні для синагоги тут наявні, а от оздоблення дуже нагадує сусідні церкви і мечеті, та менш подібне на синагоги Східної Європи. Хто на кого тут впливав – християни на мусульман, а ті на євреїв, чи навпаки, тяжко сказати.

Ще одне цікаве місце Коптського кварталу – монастир св. Георгія. До нього можна потрапити через такі масивні і разом з тим малопомітні з боку перевулку двері.



Монастир як правило закритий, але деякі його приміщення відкриті, наприклад зала, де знаходиться чудотворна ікона св. Георгія.



Під час мого перебування тут було багато прочан. Місцевий священик вийняв з шафи мощі св. Юрія і дозволив віруючим прикластися до них, у т.ч. й мені.



Є тут і мощі шанованої, особливо в католицькій церкві, св. Філомени. Дещо незвично було зустрітися з ними тут на Сході, у столиці Єгипту.



Св. Юрій дуже шанований християнськими єгиптянами святий. Не дивно, що у Коптському кварталі крім грецької церкви св. Юрія та коптського монастиря св. Юрія знаходиться ще одна (доволі сучасна) церква, теж присвячена цьому святому. Ось як вона виглядає зовні.



А це залишки фортеці давнього Вавилону. Фото з Вікіпедії.



Далі я відвідав Коптський музей. Побудований він був у 1908 р. завдяки старанням місцевого копта Маркуса Сімайке.
Не лише експонати варті уваги, а й сама споруда музею. При будівництві за зразок була взята чомусь мечеть Аль-Акмар (1120 рр.).



Фриз, щоправда, взятий з Висячої церкви. Не знаю чи це копія, чи оригінал. Фото можна збільшити.



Також варто відзначити вишукано розписані дерев’яні стелі, витончені вікна з мішрабіями і внутрішній дворик з садом.





Експонати відносяться до християнського періоду в Єгипті, в них відчувається вплив як древньоєгипетського, так і ісламського стилю.
В музеї колись категорично було заборонено фотографувати і всі ранні звіти про відвідини музею в ЖЖ не містять оригінальних фото. Але недавно заборону зняли і за додаткову плату фотографуй скільки хочеш. Тож мені в даному випадку пощастило і деяких фото не лише в ЖЖ, а й в загальному інтернет ресурсі ще не було.

Два ероти тримають вінок з вставленим в нього хрестом ІV ст. Це наслідування розповсюдженої в Древньому Римі композиції з вінками, які піднімають дві вікторії.



Величезна мармурова капітель дуже тонкої роботи з VІ ст. Подібні капітелі прикрашають церкву Сан Вітале в Равенні. Колись може «дійдуть руки», щоб і їх показати в ЖЖ.



Рельєф з хрестом всередині, що походить з монастиря св. Єремії в Саккарі.



З цього ж монастиря походять високомистецькі розписи 6-7 ст. Зверніть увагу попри загальну ніби-то примітивність зображень, наскільки індивідуально виражена кожна постать!

















Загальна схема озташування розписів в монастирі



А ця знаменита ніша вивезена з монастиря св. Аполона в Бауіті (VІ-VІІ ст.).



У верхній секції Христос на троні, в мандорлі, що покоїться на колесах, внизу – язики полум’я. По сторонах від мандорли чотири звірі Апокаліпсису. В нижній секції Свята Діва, що сидить на троні з Дитятком Ісусом, по сторонах від Неї –12 апостолів і двоє місцевих святих.





І ще одна ніша звідти.







Два знамениті люнети з цього ж монастиря.







Фреска ХІ ст. Фрагмент стінопису з зображенням Адама і Єви до і після гріхопадіння. Вражає емоційна насиченість лиць Адама і Єви.



Розписи монастирів просто пречудові, але що мене несподівано вразило в музеї, так це чудовий текстиль: шовковий одяг з багатою вишивкою і різноманітні тканини тонкої роботи. І ці роботи датуються ІV-VІ ст.!!!













Красиво оформлені давні рукописи.



Ну і як в християнському музеї без ікон.
Ікона з центральною сценою Розп’яття ХІІІ ст.



Св. Антоній і св. Павло Пустельник, 1777 р.



Свв. Сергій і Вакх, кінця ХІІІ ст.



Богородиця з Розп’яттям, початок ХVІІІ ст. Можливо, Критської школи.



Іван Хреститель тримає на полумиску свою ж голову,



Одигітрія між св. Петром і св. Рохом, початок ХVІІ ст., Італія.



Трон Патріарха виконаний з бронзи і міді в 1343 р. Що тут говорити – Африка!







Ще один екзотичний експонат – паланкін Оттоманського періоду.





У ньому багата паломниця звершувала подорож до Єрусалиму. Паланкін покоївся на двох жердинах і його несли два верблюди.

Знайомство з Коптським кварталом завершимо в т.зв. Підвішеній церкві.



Це не найдавніша церква Каїра, зате точно найкрасивіша. Вона присвячена Діві Марії і відома як Аль-муаллака (Підвішена), тому що побудована над південними воротами фортеці Вавилона. Вперше церква з’явилась тут в ІV ст., але була зруйнована і перебудована в ХІ ст. З тих пір споруду постійно перебудовують і добудовують, так що важко визначити точний час окремих її складових.
Сучасна мозаїка, що зображає «Втечу в Єгипет» і розташована у дворику перед входом до церкви, відноситься до т.зв. неокоптського стилю. Чимось вона нагадала мені мозаїки різних країн у дворі церкви в Назареті.



Перед входом до церкви багато торгових лавок, а на стінах розвішені численні портрети коптських патріархів, яких називають Папами.



Не лише Рим має Папу, але й Олександрія. Нині главою Коптської Церкви є Папа Олександрійський, патріарх престолу св. Марка – Тавардос ІІ, який відомий своєю ініціативою святкувати усіма християнами Пасху в один день – https://religions.unian.net/orthodoxy/1007534-glava-koptskoy-tserkvi-prizval-vse-hristianskie-tserkvi-prazdnovat-pashu-v-odin-den.html



До речі, цікавою й унікальною є процедура обрання коптських патріархів. Тут подаю за книгою Олексанадра Сагана «Вселенське Православ’я». На спільному засіданні Святого синоду, релігійної ради і коптських архонтів (обраних народом) обираються три авторитетні кандидати віком не менше 50 років, які також мають бути ченцями, прийняти целібат у ранньому віці, бути сином від першого шлюбу, не мати жодних фізичних вад. Імена кандидатів пишуться на картках і запечатуються у конверт. Причому підписується і четверта картка – «Ісус Христос, Добрий Пастир». За день до обрання найстарший за хіротонією ієрарх очолює всеношну Літургію, а зранку, по закінченні Служби Божої, дитина восьми років витягує один із чотирьох розкладених на вівтарі конвертів, визначаючи майбутнього Предстоятеля Церкви. Якщо ж дитина витягує конверт з іменем Ісуса Христа, то це означає, що вибір цих кандидатів не був згідний з волею Бога, а тому процедура виборів повторюється, але уже без них.

Чудова зовнішня галерея, прикрашена емалевими кахлями з геометричними узорами, відноситься до ХІ ст.







Всередині мені трохи не пощастило. Читаючи звіти попередніх відвідувачів, я зрозумів, що фотографувати всередині там дозволяють. Але мені чомусь не дозволили і за цим ретельно спостерігали. Тож вдалося зробити лише кілька фото. Добре хоч так.
Загальний вигляд інтер’єру.



Чудові кедрові іконостаси, інкрустовані слоновою кісткою, датуються ХІ-ХІІ ст.



І не менш високомистецька мармурова катедра з ХІ ст., хоча деякі його частини можуть бути ранішими.



На жаль, прекрасний фресковий живопис з зображенням двадцяти чотирьох старців Апокаліпсису в прибудові ефіопського святого – св. Текла Хеменута так і залишився для мене недосяжним.
Про Єгипет наразі це все. З минулого року залишилася ще Апулія, якій я сподіваюсь присвятити 2 наступні пости.
Tags: Єгипет, Каїр, копти, музей, розписи, церкви
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 13 comments