SOLI DEO HONOR ET GLORIA (taras_palkov) wrote,
SOLI DEO HONOR ET GLORIA
taras_palkov

Болонья. Найстрашніша фреска «Страшного суду» у світі, яку в будь-яку хвилину можуть знищити



Знаходиться ця фреска в базиліці Сан-Петроніо, яка є не лише найвідомішою і найвеличнішою церквою Болоньї, але й шостою за величиною церквою в Європі.
При вході до базиліки завжди стоїть поліція, обшукуючи й вираховуючи потенційних терористів, щоб цю одну з найстрашніших в історії світового мистецтва (і, разом з тим, контраверсійну з точки зору політики, - куди ж без неї) фреску «Страшного суду» попросту знищили.
Та перш, ніж розповісти про саму фреску, хочу нагадати, що у пості про собор в Орв’єто (https://taras-palkov.livejournal.com/39786.html) я вже описував дуже відомі фрески на тему Страшного суду, а саме ті, що знаходяться в каплиці Сан-Бріціо авторства Луки Синйореллі. На одній з них зображений антихрист, який, на перший погляд, ніби нічим не відрізняється від Христа, тобто не є монстром з рогами і копитами, а «підміною» Христа.
На відміну від від орв’єтівської, фреска в базиліці св. Петронія не є такою богословськи вишуканою. Тут усе простіше: у тій частині, що стосується «мук пекельних», вона має на меті лише «нагадати і налякати», адже уся вона рясніє реалістичними або жахливими деталями. Але налякати кого? Якщо тих людей, що жили в епоху створення розписів, то, думаю, автор з цим завданням справився блискуче. Інша справа з сучасниками, які порівнюють побачене з тим, що рясніє на телевізійних екранах або в неті. Звідси і масові «хіханьки да хахоньки» в ЖЖ з приводу побаченого на іконах, розписах, рельєфах «Страшного Суду». Крім «нестрашного» додайте сюди ще глум сучасного нігілізму над усім, що несе «sacrum» (Рай же теж на фресках показаний)…
На жаль, сучасники сприймають Страшний суд як щось нереальне, як казку. І це при тому, що в релігіях усіх цивілізованих народів світу (а ми завжди, коли хочемо на щось опертися, одразу ж апелюємо до цивілізованого світу) завжди є присутнім поняття Страшного суду, або, принаймні, розуміння того, що в загробному житті людина буде винагороджена за добрі вчинки і покарана за погані. Є це і в християнстві, і в іудаїзмі, і в мусульманстві, і в давньоєгипетській релігїі. А от в розумінні народів, що зупинилися в своєму розвитку і не осягнули писемності (як то ескімоси, австралійські аборигени, індіанці Північної Америки) такої кари за гріхи у потойбіччі немає. У них людина після смерті живе таким самим життям, як і тут; от тільки в річках більше риби, в лісі більше звірини і т.п. Згадайте, до прикладу, твори Фенімора Купера…


Ось що пише аналізуючи зороастризм відомий релігієзнавець проф. А.Б.Зубов: «О глубочайшей пропасти между раем и адом говорится в притче, рассказанной Христом ученикам [Лк. 16, 26]. Мост-Разлучитель (Чинвад), переброшенный через бездонную пропасть, отделяющую рай от земли, хорошо известен современным парсам — зороастрийцам, возносящим специальные молитвы, чтобы душа человека на четвертый день после смерти благополучно прошла по нему. Но если в религиях письменных народов пропасть между землей и небом преодолевается нравственным усилием, верой в Бога и упованием на Него, то у неписьменных народов — приемом техническим, знанием, умением. Так же как и сама смерть в одном случае явилась результатом нравственного падения, в другом — случайной ошибки, результатом «незнания». Потому и мост удается перейти в письменных культурах тому, у кого добрые дела перевешивают злые, а в неписьменных — имеющему навык оставления тела, колдовского полета, способному заставить хранителей моста пропустить его, или знающему как обмануть их. Здесь пролегает одно из нагляднейших различий между религией и магией, молитвой и колдовством».

Та повернемось до фрески Страшного суду. Знаходиться вона в
каплиці Болонніні , що є четвертою ліворуч в базиліці Сан-Петроніо.
Загальний вид базиліка.



Поліція при вході в храм.



Вхід в каплицю платний і, як бачите нижче, фотографувати заборонено. Але мені все ж вдалося :)).



Не тільки фреска Страшного суду, а й усі розписи в каплиці були створені між 1408 і 1420 рр. живописцем Джованні да Моденою або, як його ще називали Джованні ді П'єтро Фалоппі. При розписах маляр чітко дотримувався вказівок, донатора каплиці Болонніні, які той залишив у своєму заповіті у 1408 р.



На підлозі могила самого замовника каплиці - Бартоломео Болонніні.





Фресковий цикл каплиці розділений на три частини: на центральній стіні Історії з життя св. Петронія зображені на восьми панелях; на правій стіні зображені Історії волхвів, також на восьми квадратах попарно, а на лівій - безумовно найвідоміші - сцени з Неба і Пекла, натхненні (так це загальновизнане) «Божественною комедією» Данте.



З фресок циклу про св. Петронія мені вдалося сфотографувати дві панелі на яких зображено, як св. Петроній переносить мощі св. Флоріана Палестинського. Ці фрески  іподальші дуже цікаві, як з мистецьої точки зору, так і стосовно багатьох зображених деталей.





З циклу фресок на тему «Історії Волхвів» у мене сфотографовано п’ять панелей.



Зокрема третю сцену, де на зоряному небі з'являється комета, на яку з подивом вказують люди, які передують трьом Царям у процесії.



У п’ятій сцені представлена зустріч волхвів та Ірода з його радниками;



У шостій сцені ми бачимо, що волхви верхи на конях, в оточенні слуг та лицарів,вирушають в Вифлеєм.



В передостанній сцені представлений прихід волхвів у хатину, коли вони дарують подарунки та цілують ноги Дитині,



в той час як св.Йосип у кутку міцно спить



Нарешті, в останній сцені волхви повертаються до своєї країни. І дивним чином, це морська сцена! Витоки її, безумовно, треба шукати з неєвангельських джерел. На цій фресці зображено, як три королі повертаються на великій галері у супроводі інших.



В каплиці присутнім є також дерев'яний вівтар із двадцятью сімома різьбленими скульптурами та фресками в пределах на ту ж тему - приходу волхвів. Поліхромний вівтар був виготовлений Томмазо да Базьо і розписаний Якопо ді Паоло.













Врешті про найцікавіше – Страшний суд на лівій стіні.



Верхня частина фрески представляє Рай, нижня - Пекло .
У Раю зверху містичну мандорлу в якій домінує Бог-Отцець, із голубом Святого Духа в голові та Ісусом біля ніг, який коронує Діву Марію.Фігури Трійці і Богородиці оточені ангельськими чинами ( в залежності від ієрархії).



В нижчому реєстрів святі акуратно сидять на лавочках з дуже серйозними виразами на обличчях та з книгами і сувоями в руках.



Фігура архангела Михаїла з довгим мечем виконує роль, якби посередника між Пеклом і Небом. Архангел Михаїл зважує душі і показує меч справедливості. У Пеклі він наступає на диявола лівою ногою.



Данте дозволив собі поставити усіх на своє місце: політиків, єпископів, імператорів та простих людей. Для коної людини справедливе покарання: бо гріх належить кожному. Згідно бачення Данте у пеклі душі, які жили в гріху, карались згідно із закону помсти, тобто вони були змушені вчиняти дії, протилежні тим, що зробили гріх у житті. Так це намагався зобразити Джованні да Модена дотримуючись приписів Бартоломео Болонніні, який у своєму заповіті попросив художника зобразити все якомога жахливіше.



Живописець поділив грішників на дві частини - тих, хто згрішив проти Бога, розкольників, ідолопоклонників, єретиків, а в нижчій - тих, хто приніс великі гріхи.

Жадібних тягне за волосся і диявол вливає їм у роти розплавлене золото.



Лінивців зв’язують і скручують змії.







Серед пожадливих ми можемо розрізнити оголену жінку в яку демон встромляє гострий тризуб у широко розкритий рот, щоб диявол схопив її, і ще одного проклятого шампура, який ззаду виходить з його рота і йде своєю чергою до проколоти ще одного проклятого горлом;
in-videre , це гріх, пов'язаний із неправильним використанням очей.



Розлючені кусаються і хапають одне одного, і їх, у свою чергу, кусають вовки за тіло чи голову;



Обжерники  змушені поглинати їжу.





У верхній смузі, як уже зазначалося, зібрані різні групи грішників: розкольники (один із них тримає власну голову в руках); блюзнірі,богохульниках  ідолопоклонники , переплетені зміями і підвішені за горло або такі. що звисають донизу; нарешті є єретики: один, Арій, висить на дереві за язик. Інший - найвідоміший персонаж усього циклу фресок: це Мохаммед.





Пророк зображений оголеним, лежачи на землі, з розрізаним на чолі тілом і замученим рогатим демоном, який хапає його за голову і пов'язує зміями.



Данте вважав мусульман розкольницькою релігійною сектою) Згідно з середньовічною концепцією, ісламська релігія вважалася єретичною, і саме тому художник пише Махомета серед єретиків. От саме через це зображення фреска періодично знаходиться під прицілом терористів і періодично, починаючи з 2000-х, зазнає протестів зі сторони європейських мусульман. Раніше поліцією вже були затримані кілька людей, які планували підрив церкви.
ВІдтак ім'я Мухаммеда не вказано в жодному описі, довіднику чи інформаційній листівці про церкву.  Мине ще кілька років, і я твердо переконаний, що якщо буде продовжутися теперішня "динаміка", то фреску з Мухамедом або завішають по причині "політкоректності" (а такі приклади вже є), або, дійсно, знищать. Так що мені, ввважайте, пощастило її побачити. І, цілком, не виключено, що мій пост буде дуже цінним років так за двадцять. :))).

З лівого боку - фігура ще одного важливого грішника-монаха. Але кого? Мені не вдалсь розібрати. Може хтось підкаже...



У Пеклі домінує гігантська фігура Люцифера, покритим волоссям, схожим на звіра, і подвійним обличчям з рогами та жовтуватими очима.



Проте, найцікавішим є розташування обличчя, не поруч на одній шиї, а розміщене між ніг, замість статевих органів. Можливо, тим самим, символічно передається стерильна натура дідька, яка не може породити життя.
Диявол прикутий до скелі в центрі Землі - символу його обмеженої сили.

З перших роту виходить частина тіла грішника (ймовірно, Іуди), спотвореного дияволом, який потім виходить з другого рота, ніби він рве і ковтає його вічним рухом. Але можлива альтернатива полягає в тому, що тут зображені Іуда та Симон-маг. Або Брут.
Внизу, з боків Люцифер і ті, хто платить за смертельні гріхи. Горді - королі, папи та кардинали - притулилися до ніг Люцифера, мучаючись зміями та демонами;



Не знаю чи дуже вже налякали вас сцени Страшного суду, але вони є точно неприємними. Та насправді тут не показано головного – якими тяжкими б не були тілесні кари в Пеклі, найтяжчою карою для людини там є кара душевна, тобто цілковита розлука людини з Богом. Ось як про це пише бл. Єпископ Григорій Хомишин у «Парохіяльній місії»: «Перша кара і то найтяжча є зірванє і цілковита розлука з Богом і ся кара головно до душі. Бог ненавидить грішника, а грішник Бога. На сім світі Бог не відмовляв грішникові своєї любови. Навіть коли він грішить, Бог не тільки підтримує його життя, позволяє йому уживати земської радости, земского вдоволення. Бог не позбавляє його своєї любові, яку вкорінив в свою душу. Не має вправі грішник тої любови Божої, яку має праведна душа в стані освячуючої благодати, одначе любов Божа загальна до створінь остає в грішнику. Грішник сего не відчуває. Бо життя без Бога є неможливе, не відчуває, що він остільки щасливий. Оскільки Бог не відмовляє йому своєї помочі і любови. В пеклі одначе все устає. Бог вириває з грішника свою любов вкорінену в него з людською природою, розриває з ним лучність, яка ще була між ним і грішником, затримує його тільки в своїй всемогутності, щоби грішник міг існувати і бути покараний. Грішник знов ясно розуміє, що тільки в Бозі можливе його життя, що його єдина вартість, його єдине призначення є з Богом злучитися, з Богом і в Бозі жити і бути щасливим. І пуститься як стріла до Бога, але всемогуча і справедлива рука Божа відкине його: йди проч проклятий.
    І грішник бажав би бути знищеним, бажав би не бути, але Бог буде підтримувати його існування на те, щоби був караний і мучений, І грішник відкинений попаде в лють і ненависть проти Бога, буде шарпатися як стеклий пес на ланцюгу, буде проклинати себе, своє життя і свої вчинки, буде проклинати всіх і все, що було причиною його гріхів, буде проклинати Бога, одначе все надаремно, ніякої пільги, ніякої полегші, жиє, чи радше існує на те, щоби мучитися, щоби віддати хвалу Божій справедливості. А той цілковитий розрив грішника з богом в пеклі, се тільки остаточна і повна послідовність розриву грішника з Богом через гріх тут на землі.
    Тої розлуки грішника з Богом, того зірваня з Богом, того життя пекла без Бога і без Божої доброти і любови, тої страти свого єдино щасливого призначення розум людський на землі не можу зрозуміти і відчути. Лишень слабенько і приблизно можемо здогадуватися о тій лячній карі. Стратив тато улюбленого сина чи доньку. Він не може з тим погодитися, о його дитини вже нема. Він сумує, тужить і плаче. Ходить часто на гріб дитини, одначе ніхто не помагає. Сон його не бере, страви не може їсти, спокою не має і з туги та болю сам скоро сходить з того світа. Чи може се є кара пекла? О ні! То тільки тінь. Бо в пеклі, то розрив з Богом, котрий є єдиним призначеням, життям, спокоєм і щастям чоловіка. Хтось вигнаний з рідного краю, далеко від жінки, дітей та рідні, в далеку, дику і безлюдну пустиню, де повно звірів, де тільки вітри гудять, де дощи ллються. Яке там гірке життя! Який сум і туга за родиною, а рідним краєм, за щасливим і спокійним життям. Такий чоловік на тій пустині не жиє, але мучиться і скоро сходить з сего світа. Чи се є пекло! Ні! То тільки тінь! Бо в пеклі то розрив з Богом, якого не може заступити рідня. Розлука з Богом, то розлука з небом і з вічним і щасливим його життям, якого не може заступити рідний край".

Написано у вівторок 09.03. 2021 р після М'ясопусної неділі або неділі Страшного суду.
Tags: Італія, Болонья, Емілія-Романья, Страшний суд
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 56 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →