TARAS PALKOV (taras_palkov) wrote,
TARAS PALKOV
taras_palkov

Ян-Генрик Розен. Розписи семінарської каплиці



Багато хто з туристів і мешканців Львова бачили чудові фрески Яна-Генрика Розена у Вірменському соборі. Та мало хто знає, що це не єдині фрески художника у місті Лева. Ще одні, не менш цікаві розписи художника, знаходяться у колишній семінарській каплиці, що знаходиться по вул. Винниченка, 30. Виконані вони були у 1929 р. на замовлення ректора тодішньої семінарії Францішека Лісовського. Раніше у вівтарі розміщувалась ікона Матері Божої Неустанної Помочі, й сама каплиця називалась на її честь.


Нині каплиця є у розпорядженні курії РКЦ й належить отцям домініканцям. Вхід у каплицю зі сторони церкви (колишнього костелу) нині закритий. Потрапити всередину можна розташованим праворуч від церкви входом, і лише за попередньою домовленістю. Але навіть якщо ви туди проникнете, фотографувати всередині не дозволять. Для цього потрібен спеціальний дозвіл. Автор цього посту приклав трохи зусиль, тобто звернувся за дозволом до архієпископа Львівського і Галицького – Мечислава Мокшицького. І такий дозвіл врешті отримав, за що дуже вдячний його преосвященству. Одним із мотивів фотографування було моє бажання познайомити широкий загал, у т.ч. й читачів livejournal, із розписами, що зараз і здійснюю. При цьому ще раз наголошую – представлені нижче фото є, по суті, ексклюзивними, і інших фото т.зв. каплиці Розена Ви в мережі майже не побачите.

Тепер щодо самої каплиці. Вона, як я зовсім не очікував, є досить великою – її розмір 6,5 х 15 м. Не дивно, що вона слугувала для семінаристів, бо запросто може вмістити близько 100 осіб. Нині у ній час від часу відбуваються реколекції.





Стіни й стеля каплиці прикрашені чудовими орнаментами, розробленими Розеном й виконані його помічником – Казимиром-Яном Смучаком на основі французьких середньовічних рукописів др. пол. XV – поч. XVI ст. У орнаментах використані зооморфні елементи – різноманітними чи справжніми, чи фантастичними пташкамии, причому ні одна з них не подібна на іншу. А в цілому таких пташок разом з суміжним коридором, де розписи не збереглися, було аж кілька сотень.









На стелі ще були намальовані єрусалимські хрести. Та їх в радянський період позамальовували. Бачачи, як гарно відреставровані сусідні приміщення курії, думаю, відновлення цих хрестів, як і решти фресок, не за горами. В цілому, слід сказати, що розписи в каплиці збереглися в непоганому стані, хоч частина з них потребує якнайшвидшого відновлення.

Орнаменти є лише оформленням для восьми композицій на теми Святих Таїнств. Їх у католиків, як і у православних, є сім: «Хрещення», «Миропомазання», «Священство», «Одруження», «Сповідь», «Євхаристія», «Оливопомазання» + ще одна фреска – «Зіслання Святого Духа». До кожної композиції Таїнств є окремо розміщений латинських напис–інскрипція. Усі написи взяті зі Святого Письма. Всі вісім композицій, авторство й задум яких належить виключно Яну Генрику Розену, представляють зв’язаний між собою цикл, але кожна з них вирішена незалежно одна від одної. Виконані фрески у притаманній Розену манері символізму, і, оскільки пояснень щодо їх виконання автор після себе не залишив, представляють не одну головоломку для дослідників. По черзі буду фрески демонструвати і коротко давати найвірогідніше, на думку фахівців, пояснення.

При вході у каплицю близько одна до одної розміщені сцени з трьома таїнствами – «Миропомазання», «Покути» та «Одруження». Спочатку розглянемо їх.



Перша від входу фреска на південній стіні композиція зображає Таїнство «Миропомазання». Його проводить, як припускають (підказкою служить золотий німб на голові), архієпископ галицький – блаженний Якуб Стрепа (1340-1409) – покровитель львівської римо-католицької архієпархії. Інші двоє осіб, зображених на фресці, залишаються невідомими. Нагадаю, що «Миропозання» у римо-католиків, на відміну від греко-католиків і православних, здійснюють у дорослому віці.



У сцені таїнства «Священства» Розен зобразив дві постаті – архієпископа і священика. Припускають, що зображеним архієпископом міг бути  дуже популярний свого часу місцевий святий, що опікувався бідними й бездомними – Юзеф Більчевський. А щодо висвяченого священика, то кажуть, що Розен малював його з реального семінариста.



В сцені таїнства «Подружжя» центральною фігурою композиції виступає єпископ, який уділяє це таїнство подружній парі. Про статус пари свідчать корони на головах молодих і багато гаптовані шати за однією із версій на фресці зображені королева Соломія і угорський король Коломан, які деякий час займали трон Галицького князівства. За іншою – на фресці зображені св. Кінга і польський король Болеслав Сором’язливий.






Ще однією композицією західної стіни є фреска, де зображено таїнство «Хрещення». На ній ми бачимо не хрещення якоїсь однієї особи, а цілого народу в водоймі (річці чи морі). Це таїнство зі всією урочистістю провадить, як можна судити з багато декорованого одягу, єпископ. Поруч нього зображений міністрант з процесійним хрестом. Обоє знаходяться у старовинному човні, швидше за все це скандинавська ладдя. Хто ж це за єпископ і кого він хрестить? Фахівці не дають тут однозначної відповіді. За одними даними – це св. Патрік, а охрещений ним народ – ірландці, за іншими – це св. Войцех, який хрестить прусів.




Таїнство «Сповіді» у виконанні Розена представляє собою сцену сповіді у конфесіоналі (сповідальні), в якому можна побачити аскетичного вигляду священика. Він легко ідентифікується, тим більше, що його зображення можна побачити на одній із фресок Вірменського собору. Це покровитель священиків – Жан Віаней з Арсу. З життя святого відомо, що впродовж багатьох років кожного дня він щонайменше кілька годин, а деколи й майже цілий день, проводив сповідаючи вірних. Поруч з ним, як вважають, зображений його небесний покровитель – Іван Хреститель. Жовтий одяг, можливо, подібний до верблюжої шкіри, в яку був одягнутий Предтеча. Інших зображених на фресці, вченим не вдалося ідентифікувати.




Святе Таїнство «Євхаристії» найбільш незвичайна і найбільш символічна з усіх представлених в каплиці фресок. До того ж, найбільш пошкоджена. Таїнство «Євхаристії» відбувається у в’язниці, на що вказує загратоване вікно. На тюремних нарах лежить прикутий до плити двома кам’яними обручами старець. На тілі цього чоловіка розіслане біле полотно, а на ньому тарілка зі скибкою хліба. Старий з останніх сил підніс верхню частину тіла і тримає в руках келих з вином. Біля його ніг навколішках троє юнаків молитовно склали долоні. При цьому один із юнаків з переляком дивиться в інший бік. Він когось побачив, можливо охорону. А може ангела, що прийшов по душу вмираючого?
Фахівці припускають, що у сцені «Євхаристії» зображено події часів раннього християнства. За іншою, менш популярною версією, на фресці зображені мученики XX ст. Якщо дотримуватись основної версії, то святим, що зображений на фресці міг бути св. Лукіан, що загинув мученицькою смертю в 312 р. , або ж це був св. мученик Климент з Анкіри. Попри зазначені припущення, у житті святих немає точної оповіді тієї історії, що зображена на фресці. Тому, на мою думку, істини потрібно ще шукати.



Дуже цікаво зображено «Таїнство соборування» чи, як його ще називають, «Оливопомазання». Події відбуваються вночі, на вулиці, при світлі факелів. В композиції домінує центральна постать духовної особи у кардинальській шапці із золотим німбом. Це, як вважають, св. Карл Борромео (1538-1584) – єпископ Мілану. А події, як можна припустити, відбуваються в час епідемії чуми. Тому семінаристи називали зазначену композицію «Чума в Мілані». Якщо хочете відчути атомсферу, якою сповнена сцена на фресці, почитайте «Заручені» А. Мандзоні.
Перед духовним отцем вмираюча людина, а праворуч на колінах – постать у чорній масці та траурному одязі із з запаленою свічкою. Що це за постать і що вона символізує? Годі чекати однозначної відповіді. Одні вважають, що це чумний санітар чи доктор. Інші, що це монах. Але найоригінальнішою є версія, за якою тут зображена душа померлого, готова відпровадити у інший світ душу людини, що вмирає. Подібно, як на фресці «Похорон св. Оділона» у Вірменському соборі.



І врешті центральна фреска, що знаходиться у вівтарній частині – «Зіслання Святого Духа». У ній незвично представлено сходження Святого Духа. Від розміщеного угорі голуба (що якраз і символізує Святий Дух) розходяться кола – проміння, хвилі прозорого світла, які пронизують постаті Матері Божої і апостолів. Можливо через це над головами зображених апостолів ще немає німбів. Святість у них ще попереду…



Оскільки не збереглося ніяких Розенівських записів, то нині, на жаль, не можна ідентифікувати з кого Розен малював апостолів і Богородицю. Як ввважає zalgalina, у Богородиці художник втілив риси власної матері – Ванди. Не виключено, що могло бути і так. Але ще раз наголошу, що доказів цьому припущенню немає.

Ознайомившись з усіма розписами Розена у Львові, мені ще залишилось побачити їх у інших містах – Кастель Гандольфо, Сан-Франциско й Вашингтоні. Так що чекайте. Буде далі :))).

Tags: Львів, Україна, символізм, фрески
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 18 comments